8 БЕРЕЗНЯ: скасувати свято чи повернути сенси

Медіаграмотна розсилка   Вітаємо, шановні учасники та учасниці проєкту! Нарешті ми дочекалися закінчення зими! Довший світловий день, передчуття потепління додають нам оптимізму. А ще в ці дні ми побачимо багато привітань зі святом жіночності, весни і краси. Але чи дійсно Восьме березня — це свято про красу і жіночність?  У цьому спецвипуску нашої медіаграмотної розсилки запрошуємо розібратися в цьому питанні:  зробимо історичний екскурс до витоків свята 8 Березня, щоб дізнатися про його першопочатковий сенс та зміни, яке це свято зазнало впродовж радянських часів;   запропонуємо декілька практичних рекомендацій про те, як говорити з учнями та ученицями про свято 8 Березня;  розповімо про серію подкастів, присвячену видатним українкам ― «Це зробила вона». Корисного читання! Восьме березня — одне з тих свят, навколо якого не перший рік дискутують із пропозицією декомунізувати, скасувати чи хоча би зробити звичайним робочим днем. То яку ж із позицій обрати? Спираймося на факти.   Пропонуємо більше дізнатися про сенс свята і про те, чи зазнав він зміни впродовж радянської окупації України. Для цього звернімося до статті президентки Української асоціації дослідниць жіночої історії, докторки історичних наук — Оксани Кісь.    Чи існувало 8 Березня до більшовиків? Почнемо з того, що передісторія Міжнародного жіночого дня бере свій початок від 28 лютого 1909 року, коли під проводом Соціалістичної партії тисячі американок відзначали Національний день прав жінок у США. А вже 1910 року, з подачі Клари Цеткін, понад 100 делегаток із 17 країн одностайно підтримали її ідею про щорічне відзначання дня прав жінок на міжнародному рівні. У Києві 8 Березня вперше відзначали у 1914 році, де провідне місце займали пацифістські заклики. Із приходом до влади більшовики почали поступове зміщення акцентів із боротьби за права жінок до свята жіночності, весни та краси.   Як радянська влада змінила сенс Жіночого дня? У 1920 році Жіночий день уперше відзначили в радянській Україні, а вже у 1921 році 8 Березня стало державним святом в СРСР. Проте з перших років більшовики зайнялися планомірною підміною сенсу цього дня.   Змінили форму проведення свята. Замість вуличних акцій, до яких могли б приєднатися усі охочі, — збори та засідання у приміщеннях, де кількість та склад присутніх можна було регламентувати.  Почали контролювати зміст. Партійними каналами з центру на місця скеровували інструкції та «сценарії» святкувань, де прописували перелік рекомендованих до обговорення питань, доповідачів тощо.  Після ухвалення сталінської Конституції 1936 року проголосили, що «жіноче питання в СРСР остаточно вирішене». Відповідно відзначення 8 Березня набуло більшого офіціозу та перетворилось на огляд досягнень радянського жіноцтва з публікацією якісних та кількісних показників у звітах.   Демографічні проблеми, які виникли внаслідок масових репресій та Голодомору, а також Друга світова війна підштовхнули керівництво СРСР виокремити тему материнства як центральну під час святкування 8 Березня.  Вирішальним для стилю святкування 8 Березня став 1965 рік. Тоді свято набуло статусу державного вихідного дня, а святкування з публічного простору перенесли у приватну сферу. Тепер у цей день жінки опинялися вдома, в колі близьких і друзів, тому можна говорити про перетворення 8 Березня на свято, котре за своїм смислом близьке до Дня матері.  У 1977 році Генеральна Асамблея ООН запропонувала державам-учасницям оголосити 8 березня Днем Організації Об'єднаних Націй для прав жінок і миру в усьому світі, а у резолюції 32/142 закликала створювати сприятливі умови для викорінення дискримінації жінок і для їхнього повного й рівноправного залучення до соціального розвитку. Але водночас у СРСР наприкінці 1970-х зробили ще один крок до деполітизації 8 Березня. Звичну вже практику привітання учнями своїх шкільних учительок доповнили новою модою: хлопчики почали вітати дівчаток-однокласниць. Тенденція до «омолодження» героїні свята призвела до повного зникнення натяків на його політичну сутність. Отже, за сімдесят років радянської влади 8 Березня втратило свій політичний протестний потенціал, воно було не лише одержавлене, а й одомашнене і перетворилося на свято вшанування «весни, вічної жіночності та кохання».   «Жіночність і краса» VS «боротьба жінок за свої права»?   Незважаючи на те, що зараз у вільному доступі багато інформації про 8 Березня, у медіа та соцмережах продовжують з’являтися публікації про те, що «чоловіки намагаються приділити увагу кожній важливій жінці в його житті, а звідусіль звучать компліменти і тости».  Насправді ж, святкування «Дня краси і жіночності», а не Міжнародного дня прав жінок, нівелює справжній сенс свята, натомість підтримує закладені в нього радянські сенси. «День краси та жіночності» поступово почав втрачати свою актуальність в Україні, особливо сьогодні, коли жінки стоять на захисті держави на рівні з чоловіками. Як зазначили журналістки «Гендер в деталях»: «Жінки України роблять усе, що можуть, щоб її [війну] зупинити — як і чоловіки. Воюють і волонтерять. Народжують дітей у підвалах. Закликають до відповідальності світових лідерів. Залучають світову спільноту. Допомагають. Рятують життя. Зберігають спокій. Жінки надихають на боротьбу за Україну весь світ. І це натхнення – вбивча сила».

Отже, в нас немає жодних сумнівів, що з учнями треба спілкуватись про святкування 8 Березня. Питання лише в тому, як це робити. Пропонуємо три шляхи залежно від того, наскільки підготовлена учнівська аудиторія.  І. Просвітницький.  Необхідно озброїти учнів та учениць знаннями фактів, наведеними в попередньому тексті, тобто розповісти про 8 Березня як Міжнародний день боротьби за права жінок. Роз’яснювальну роботу варто проводити як серед дівчат, так і серед хлопців. Отже, розповідати про справжню історію цього свята, пояснювати, чому довгі роки його відзначали інакше і як саме.   Знайомити учнівство з реальною статистикою гендерної нерівності в Україні та світі ― і так нагадувати про все ще кричущу актуальність цієї дати сьогодні. Ці дані в Україні періодично оприлюднює Держкомстат, а для тих, хто володіє англійською, стане в пригоді спеціальний статистичний сайт ООН .  Радимо пропагувати реальні досягнення жінок у різних сферах. Наприклад, підготуйте для учнів та учениць текст про Марину В’язовську ― математикиню, яка розв’язала задачу зі складеного в 1900 році списку «невирішених світових математичних задач».  Досягнень жінок у науці, мистецтві, бізнесі дуже багато, просто вони є не такими «розкрученими». Можете відвідати сайт Повага (povaha.org.ua), щоб знайти цікаві актуальні факти.   Щоби краще розібратися в темі Міжнародного жіночого дня,  рекомендуємо прослухати разом зі старшокласниками другий епізод подкасту «Життя в серванті» «Тюльпани і шкарпетки», у якому медіаекспертка Олена Тараненко говорить про переосмислення дат 8 Березня і 23 лютого. Для того щоб заглибитись у протидію спотвореному радянському трактуванню свята, запропонуйте учням один із прийомів критичного мислення: прослухавши подкаст, вони мають скласти запитання до змісту почутого. Можна додати умови: усього запитань має бути 12, 4 з них ― починатись зі слова «Чому...», 4 ― зі слова «Що...», 4 ― зі слова «Як...». Ідеально було б проаналізувати створені запитання, відповісти на них, зустрівшись із учнями/-цями наживо, але навіть і без обговорення на основі запитань ви зможете побачити рівень усвідомлення теми 8 Березня.  ІІ. Аналітичний.  Скористайтесь матеріалами проєкту ― і проведіть разом з учнями/-цями дослідження проблеми прав жінок. Одразу зазначимо, що пропонуємо вправи з історії, але провести їх можна і на уроці української мови (розгорнути дискусію), і на уроці мистецтва (проаналізувати візуальні джерела), а також під час години спілкування.  Практичне заняття 5 з історії України 10 класу. Перша вправа цього заняття «Сенсація: жінка ― офіцер» пропонує учням та ученицям на прикладі постаті воячки Олени Степанів розглянути поняття сексизму та упередженого ставлення до жінок-військових.  Урок 43 з історії України 9 класу. У вправі «Видимість жінок у ХІХ і ХХІ століттях: що змінилося?» пропонуємо пояснити учням та ученицям важливість емансипації та феміністичного руху, які з’явилися в ХІХ ст. і вплинули на сьогодення.  Урок 20 зі всесвітньої історії 9 класу та урок 9 з усесвітньої історії 10 класу розглядають одну й ту саму тему та є продовженням один одного. Вправа «Аналізуємо суфражистський рух» допоможе розкрити питання емансипації жінок (суфражизм) та методи впливу антифеміністської пропаганди на населення. А вправа «Жіноче виборче право» допоможе краще зрозуміти, як британським жінкам удалося досягти ухвалення закону про їхні виборчі права, як саме цьому посприяв суфражистський рух і які політичні та соціальні процеси вплинули на поступову зміну ролі жінки в суспільстві.  Урок 58 з української мови 9 клас. Виконуючи другу вправу, клас дізнається про журналістку громадського телебачення Анастасію Станко, яка 2019 року здобула американську нагороду «За відвагу в журналістиці» від International Women’s Media Foundation. Її історія надихає, а її промова під час нагородження у Вашингтоні є класичним сторітелінгом. Запропонуйте учням після ознайомлення з промовою підготувати до журналістки 10 найцікавіших запитань, які вони б хотіли поставити їй, а також аргументувати, чому ці запитання важливі. ІІІ. Творчий. Якщо ваші учні й учениці пройшли два попередні етапи, тоді вони готові інтерпретувати отримані знання.    Упевнені, що учні та учениці й самі запропонують чимало своїх прикладів жінок в юриспруденції, науках, служінні у війську, політиці, письменництві чи бізнесі. Поруч із нами багато талановитих жінок, які гідні творчого представлення. Створіть спільну гугл-презентацію, де кожен/-а оформить свій слайд-повідомлення про успішну жінку. Спонукайте дітей до поширення такої собі антилистівки, де, замість милих квітів, буде красуватись обличчя жінки, яка виборола своє право на розвиток, ― і тоді вийде проєкт «Ця успішна жінка вітає тебе з Міжнародним жіночим днем!».  Можна спиратись на історії життя сильних та цілеспрямованих героїнь художніх фільмів, які встали на захист своїх інтересів та боролися за справедливість. Запропонуйте переглянути стрічку на цю тему, наприклад «Маленькі жінки» (2019, 12+) або «За статевою ознакою» (2018, 12+). І тоді учні й учениці зможуть поділитись думками щодо свята шляхом обговорення змісту,    створення постерів або плакатів.   Звичайно, в одному випуску не можна вмістити всіх способів, як поговорити з учнями/-цями про це свято. Головне, що, на нашу думку, мають «винести» учні й учениці з наших розмов, ― це усвідомлення: 8 Березня ― це Міжнародний день боротьби за права жінок. Водночас,  боротьба за рівність та збереження спадщини жінок, які відстоювали свої права, має відбуватись і в інші 364 дні року. Українська історикиня Оксана Кісь відзначає у своїй статті про жіночу історію: «Фактично чоловіки приймали доленосні рішення на всіх рівнях – від сім’ї та сільської громади до міського маґістрату, князівства чи імперії. І саме цю діяльність насамперед описували у своїх історичних хроніках літописці та історики. Таким чином, жінки не лише були усунуті від влади, сили, ресурсів та ідеологій, але і їхнє життя фактично минало непоміченим у царині нецікавого для істориків приватного простору. У велику історію ввійшли лише ті жінки, яким удалося успішно реалізувати себе у чоловічій сфері (княгиня Ольга, Жанна д’Арк та ін.)». Міжнародний день боротьби за права жінок спонукає відзначити політичні, воєнні, творчі, наукові, спортивні та інші досягнення українських жінок протягом різних історичних епох. У цьому буде допоміжною серія подкастів «Це зробила вона», заснована на однойменній серії книжок для дітей та підлітків, про яку ми писали в нашій тематичній добірці книжок про подолання стереотипів.  Як і книжки, серія подкастів «Це зробила вона» покликана пролити світло на жіночий внесок в історію України та нагадати про українських науковиць, політикинь, мисткинь, спортсменок, чиї досягнення часто залишалися несправедливо непоміченими. Кожен випуск має форму інтерв’ю з авторками/-ами та/або ілюстраторками/-ами, які працювали над оригінальними виданнями, вивчаючи біографію та досягнення видатних українок.  Серед героїнь книжок та подкастів є добре знайомі освітянам Леся Українка, Ольга Кобилянська, Марко Вовчок та Соломія Павличко, є художниці Катерина Білокур та Марія Примаченко. Подкаст не оминув і жінок-військових, зокрема один епізод присвячений легендарній хорунжій Олені Степанів. Приділено увагу і більш віддаленим в історії постатям: першій жінці-лікарці Київської Русі Євпраксії Мстиславівні, княгині Ользі та Роксолані.  Серію подкастів «Це зробила вона» можна послухати, якщо натиснути кнопку нижче.  СЛУХАТИ ПОДКАСТИ